Зв'язок
  • Краєзнавство у школі   як засіб формування громадянина нашої держави.

    Краєзнавство у школі як засіб формування громадянина нашої держави.

  • Методичне об'єднання вихователів старших груп

    Методичне об'єднання вихователів старших груп

  • Свято «Тато, мама, я – щаслива сім’я»

    Свято «Тато, мама, я – щаслива сім’я»

  • День відкритих дверей в «Оселі талановитих»

    День відкритих дверей в «Оселі талановитих»

  • Вебінар «Шкільна бібліотека-стратегічний партнер освіти»

    Вебінар «Шкільна бібліотека-стратегічний партнер освіти»

  • Буковинський ярмарок - 2014

    Буковинський ярмарок - 2014

  • Відкрита Першість України з авіамодельного спорту «Кубок Карпат»

    Відкрита Першість України з авіамодельного спорту «Кубок Карпат»

Краєзнавство у школі як засіб формування громадянина нашої держави.

SeminarGeo 30.10.14.16"Знання рідного краю підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, воно служить своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми і прийдешніми"

( Зі звернення Всеукраїнського з`їзду краєзнавців)

В умовах динамічних перетворень у сучасному суспільстві особливу увагу привертають проблеми, пов'язані з використанням народознавчих засобів формування зростаючої особистості. В наш час активізуються пошуки змісту і форм вивчення рідного краю у загальноосвітніх школах. Природно, що все це вимагає кардинальних змін як у завданнях, змісті, так і в формах організації навчальної та позакласної роботи, а також в удосконаленні форм пошуково-краєзнавчої діяльності учнів.

Детальніше...

Методичне об'єднання вихователів старших груп

movsg29.10.2014 року в ДНЗ №7 комбінованого типу відбулося перше засідання методичного об'єднання вихователів старших груп та тему: «Шляхи реалізації завдань патріотичного виховання дошкільників в умовах ДНЗ». Керівник методичного об'єднання Волощук В.В. , опираючись на державні стандарти дошкільної освіти, познайомила педагогів з цікавими та дієвими формами і методами роботи, які сприяють гартуванню маленьких патріотів. Учасники засідання мали можливість оглянути групові куточки народознавства та ознайомитися з методичними рекомендаціями , щодо їх оформлення.

Детальніше...

Свято «Тато, мама, я – щаслива сім’я»

svdnz924 жовтня 2014р. в дошкільному навчальному закладі №9 відбулося свято «Тато, мама, я – щаслива сім’я» за участю вихованців гуртка «Ґердан» (керівник Палагнюк В.П.). Недарма в народі кажуть : "Від доброго дерева – добрий пагін одійде, від добрих батьків – добра дитина». Яскраві костюми, чудові пісні, веселі конкурси та ігри створили незабутню емоційно - піднесену атмосферу. Дошкільнята продемонстрували свої здібності, талант та артистичність. Активними учасниками свята були і батьки.

Детальніше...

День відкритих дверей в «Оселі талановитих»

dv33День відкритих дверей відбувся в ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих» В програму Дня було включено цілий ряд цікавих заходів: година педагогічної майстерності «Вчіться природу любити, кожній комашці радіти», розвага «День іменинника», практичні заняття з фізкультури та майстер-клас «Роль вихователя під час заняття з фізичного виховання». У заході брали активну участь батьки, студенти університету та педагогічного коледжу, педагоги закладу. Всі вони мали змогу отримати відповіді на питання організації різних видів дитячої діяльності з урахуванням особливостей фізичного, психічного та духовного розвитку дошкільнят.

Детальніше...

Вебінар «Шкільна бібліотека-стратегічний партнер освіти»

vebb28 жовтня у Чернівецькому управлінні освіти бібліотекарі шкіл міста взяли участь у всеукраїнському вебінарі «Шкільна бібліотека-стратегічний партнер». Шкільна бібліотека – це особливе педагогічне середовище і бібліотекар у своїй професійній діяльності виступає як джерело інформації, організатор індивідуальної і колективної діяльності, при цьому він розвиває дітей, навчає їх, виховує, тобто бібліотечними формами і методами здійснює педагогічну діяльність. Зміни, які відбуваються в сучасній освіті, змусили і бібліотечних працівників по-іншому подивитись на діяльність шкільних бібліотек.

Детальніше...

Буковинський ярмарок - 2014

buk-yarmЩоосені традиційно в спеціалізованій школі І ступеня № 9 м. Чернівців пройшов благодійний буковинський ярмарок. Цьогоріч він відбувся 24 жовтня 2014 року о 10.00 і тривав до 13.00. До підготовки свята вчителі залучили не тільки учнів, а також їх батьків. Кожен 4-тий клас представляв свій стіл з різноманітними стравами: пампушками, пирогами, солодощами різних видів, смаків та іншими традиційними українськими їствами, а також фруктами та овочами нового врожаю.

Детальніше...

Відкрита Першість України з авіамодельного спорту «Кубок Карпат»

KYT.29.10.14.1У жовтні 2014 року в смт. Міжгір’я (Закарпатська область) відбулася Відкрита Першість України «Кубок Карпат» з кордових моделей класу F-2-D «повітряний бій». Понад 60 спортсменів взяли участь у цих змаганнях з різних міст України, Молдови, Білорусії, Литви, Венгрії. Серед авіамоделістів були 2 чемпіони Європи, 4 чемпіони Світу. Чернівецьку область представляли 3 екіпажі.

Детальніше...
Previous
Наступна
+ 1
0

УВАГА!
 
Авторські права на текст програми “Хімія, 7—11 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництву “Перун” згідно з “Угодою № 17/94-05 на випуск підручників (навчальної літератури) від 27.09.2005 р.” між Міністерством освіти і науки України та видавництвом “Перун”.
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
 
Програма розроблена на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Згідно зі стандартом і типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів для основної та старшої школи вивчення систематичного курсу хімії ґрунтується на пропедевтичному інтегрованому курсі “Природознавство” (5—6 кл.), в якому учні набувають мінімуму знань про речовини і хімічні явища.
Метоюнавчання хімії є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства.
Вивчення хімії спрямоване на виконання таких найважливiших завдань:
•   розвиток особистості учня, його природних задатків, інтелекту, здатності до самоосвіти;
•   формування наукового світогляду учня на основі засвоєння системи знань про речовини та їхні перетворення, основні хімічні закони й теорії, методи наукового пізнання в хімії;
•   формування життєвої й соціальної компетентностей учня, його екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у побуті та на виробництві;
•   розкриття ролі хімії в розвитку суспільного господарства та забезпеченні добробуту людини.
Курс хімії 12-річної школи (рівень стандарту) вивчається за типовими навчальними планами з таким розподілом годин: 7, 10, 11 класи по 1 год, 8, 9 класи по 2 год на тиждень. У 12 класі знання з природничих предметів узагальнюються в курсі “Людина і природа”.
Перенесення початку вивчення хімії з 8-го класу в 7-й дасть змогу на етапі основної школи надати базові хімічні знання, в тому числі й про органічні сполуки, всім учням, незалежно від того, який профіль навчання вони обиратимуть далі. До того ж учні, які навчатимуться у старших (10—12) класах суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного напрямків, можуть вивчати курс хімії ужиткового спрямування, який також потребує базових знань з предмета. Завдяки більш ранньому ознайомленню з найважливішими органічними сполуками є змога краще узгодити навчальні програми хімії та біології на основі міжпредметних зв’язків.
Саме тому в основній школі надається мінімальна за обсягом, але функціонально цілісна система знань з основ хімії, достатня для подальшої освіти.
Навчальний матеріал у програмі структуровано за лінійно-концентричним принципом, на основі провідних наукових ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів основної та старшої школи і часу, відведеного на вивчення хімії на рівні стандарту.
 
Обрано таку послідовність викладання навчального матеріалу:
7 клас.Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Прості речовини метали і неметали.
8 клас.Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами. Тема 2. Основні класи неорганічних сполук. Тема 3. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома. Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини.
9 клас.Тема 1. Розчини. Тема 2. Хімічні реакції. Тема 3. Найважливіші органічні сполуки. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.
10 клас.Тема 1. Неметалічні елементи та їхні сполуки. Тема 2. Металічні елементи та їхні сполуки.
11 клас.Органічні сполуки.
 
У змісті тем наводяться відомості про багатоманітність, властивості, перетворення, роль неорганічних і органічних речовин у природі, житті людини та суспільному господарстві. Згідно з логікою пізнання хімічні знання про речовини розкриваються в такій структурно-функціональній послідовності: склад ®будова ®властивості ®застосування.
У 7 класі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, йон, хімічний елемент, прості й складні речовини, хімічна формула, валентність, хімічна реакція). На прикладі кисню та заліза відбувається ознайомлення з  класифікацією простих речовин на метали і неметали та деякими їхніми властивостями.
У 8 класі формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання — моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Теоретичний матеріал теми “Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами” закріплюється і розвивається на фактологічному матеріалі про основні класи неорганічних сполук. Знання основних класів неорганічних сполук є водночас базою для вивчення періодичного закону, усвідомлення періодичних змін властивостей сполук хімічних елементів. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища періодичності, з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічного зв’язків, розглянути поняття про ступінь окиснення та познайомитися з правилами його визначення у сполуках.
Основний зміст курсу хімії 9 класу становить матеріал про розчини, узагальнені відомості про типи і класифікацію хімічних реакцій та відомості про найважливіші органічні сполуки. Вивчення окремої теми “Хімічні реакції” дозволить уникнути мозаїчності та фрагментарності в засвоєнні цього ключового поняття хімії, на якісно новому рівні повторити і розвинути початкові уявлення учнів про хімічну реакцію, сформовані у 7—8 кл. Оскільки в основній школі хімія є базовим курсом, то включення відомостей з органічної хімії цілком закономірне і необхідне як для цілісного сприйняття хімічних знань, так і для реалізації міжпредметних зв’язків з біологією. Тому після ознайомлення із загальними відомостями про неорганічні речовини вивчаються найважливіші органічні сполуки в напрямку ускладнення їхнього складу, будови і властивостей. Ознайомлення з основними біологічно важливими речовинами має підготувати учнів до вивчення молекулярних основ життя в курсі біології.
Отже, в основній школі даються відомості з загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних знань, необхідні для повсякденного життя і загальнокультурної підготовки тим школярам, які не збираються здобувати професії, пов’язані з хімією. З іншого боку, цей курс є підґрунтям для подальшого вдосконалення хімічних знань як у старшій школі, так і в інших навчальних закладах.
У 10 класі знання неорганічної хімії на якісно новому рівні розкриваються за рахунок вивчення хімії елементів та їхніх сполук. Методичний принцип побудови змісту тем “Неметалічні елементи та їхні сполуки”, “Металічні елементи та їхні сполуки” — паралельне структурування навчального матеріалу. Це дозволить учням за час, відведений на вивчення цих тем, усвідомити і засвоїти знання в такій логічній послідовності: положення елемента в періодичній системі ®будова атома ®фізичні та хімічні властивості простої речовини ®фізичні та хімічні властивості сполук (оксиду, гідрату оксиду, сполуки неметалічного елемента з Гідрогеном) ®окремі найважливіші сполуки елемента (поширення у природі, добування, використання).
Зміст курсу хімії 11 класу розробленозурахуванням відомостей про органічні сполуки, одержаних учнями в основній школі. У ньому посилено дедуктивний підхід і практичне спрямування навчального матеріалу.
У програмі послідовно розкриваються основні змістові лінії хімічної компоненти освітньої галузі “Природознавство” державного стандарту освіти. Крім традиційних питань, що стосуються хiмічних елементів, речовин і реакцій, належна увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі теоретичних і експериментальних досліджень. Матеріал має чітко виражене екологічне спрямування. Екологічна складова хімічної освіти у програмі представлена біосферними колообігами Оксигену, Нітрогену, вуглекислого газу, води та такими наслідками впливу діяльності людини на середовище, як парниковий ефект, кислотні дощі, руйнування озонового шару тощо. Належна увага приділяється впливу хімічних чинників на здоров’я людини, пояснюється згубна дія алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопаління.
Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою лекційно-семінарської системи, групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор. Ефективність засвоєння програмного матеріалу можна збільшити завдяки застосуванню сучасних інформаційних технологій навчання.
Важливими джерелами знань, засобами створення проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний експеримент і розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач. Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги безпечність речовин, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент — як демонстраційний, так і лабораторний, зокрема, експериментом ужиткового характеру.
У програмі не лише визначено зміст навчального матеріалу, а й сформульовано державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів із кожної теми. У цих вимогах опосередковано відбито базові компетентності учнів (функціональні, мотиваційні, соціальні) через способи дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, розпізнає (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює (високий рiвень, перенесення знань).
Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання закожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.
Для тематичного оцінювання, розв’язування задач, а також для повторення, узагальнення, аналізу та коригування знань учнів передбачено резервні години. Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми.
Навчальні досягнення учнів з хімії оцінюються за 12-бальною шкалою. Слід зазначити, що розв’язування розрахункових задач на початковому рівні не передбачене.
 
Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів з хімії

 

Рівні навчальних досягнень учнів Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий 1 Учень розпізнає деякі хімічні об’єкти і називає їх (на побутовому рівні);
знає правила безпеки під час проведення практичних робіт.
  2 Учень описує деякі хімічні об’єкти за певними ознаками;
знає призначення лабораторного обладнання.
  3 Учень має фрагментарні уявлення з предмета вивчення (обізнаний з деякими хімічними поняттями);
виконує найпростіші хімічні досліди під керівництвом учителя.
II. Середній 4 Учень знає окремі факти, що стосуються хімічних об’єктів, відтворює їх з допомогою вчителя;
складає прилади для проведення дослідів, виконує окремі хімічні досліди з допомогою вчителя;
складає з допомогою вчителя скорочену умову задачі.
  5 Учень відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя, дає визначення деяких понять;
описує хід виконання хімічних дослідів;
самостійно складає скорочену умову задачі.
  6 Учень самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу, з допомогою вчителя порівнює хімічні об’єкти;
описує окремі спостереження за перебігом хімічних дослідів;
самостійно робить обчислення за готовою хімічною формулою.
ІІІ. Достатній 7 Учень самостійно і логічно відтворює фактичний і теоретичний навчальний матеріал, класифікує хiмічні об’єкти;
самостійно виконує практичну роботу згідно з інструкцією, описує хід роботи;
наводить потрібні рівняння реакцій за умовою задачі.
  8 Учень виявляє розуміння основоположних хімічних теорій і фактів, наводить приклади на підтвердження цього;
описує спостереження за перебігом хімічних дослідів;
робить необхідні позначення до рівнянь реакцій за умовою задачі.
  9 Учень володіє навчальним матеріалом і застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє узагальнювати й систематизувати надану інформацію, робити висновки;
робить окремі висновки з практичної роботи;
розв’язує з допомогою вчителя задачі.
ІV. Високий 10 Учень володіє засвоєними знаннями і використовує їх у нестандартних ситуаціях, встановлює зв’язки між явищами; самостійно використовує інформацію згідно з поставленим завданням;
виконує хімічний експеримент, раціонально використовуючи обладнання і реактиви;
самостійно розв’язує задачі.
  11 Учень володіє глибокими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, знаходить і аналізує додаткову інформацію;
робить поетапні спостереження за перебігом хімічних дослідів; складає звіт про виконання практичної роботи;
раціонально розв’язує задачі.
  12 Учень має системні знання з предмета, свідомо використовує їх, у тому числі й у проблемних ситуаціях, самостійно оцінює явища, пов’язані з речовинами та їх перетвореннями;
робить обґрунтовані висновки з хімічного експерименту; розв’язує експериментальні задачі за власним планом;
розв’язує комбіновані задачі.

 
7-й клас
(1 год на тиждень, разом 35 год,
із них 5 год — резервний час)
 

К-ть г-н Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
3 ВСТУП
Хімія — природнича наука. Хімія в навколишньому світі.
Короткі відомості з історії хімії.
Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабiнету хімії та лабораторним посудом.
Учень:
називає основне обладнання кабінету хімії, лабораторний посуд;
 дотримується правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;
висловлює судженняпро застосування хімічних знань та історію їх розвитку.
Демонстрації:
1. Взаємодія натрій гідрогенкарбонату з розчином оцтової кислоти.
2. Утворення амоній хлориду (“дим без вогню”).
3. Зміна забарвлення індикаторів у різному середовищі.
Практичні роботи:
1. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами; будова полум’я.
17 Тема 1. Початкові хімічні поняття
Речовини. Чисті речовини і суміші.
Атоми, молекули, йони. Хімічні елементи, їхні назви і символи.
Поняття про періодичну систему хімічних елементів Д. І. Менделєєва.
Атомна одиниця маси. Відносна атомна
Учень:
називаєхімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні  символи;
описуєякісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами, явища, які супроводжують хімічні реакції;
наводить приклади металічних і неметалічних елементів, простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті;
  маса хімічних елементів. Багатоманітність речовин. Прості й складні речовини. Метали й неметали.
Хімічні формули речовин. Валентність хімічних елементів.  Складання формул бiнарних сполук за валентністю елементів. Визначення валентності за формулами бінарних сполук.
Відносна молекулярна маса речовини, її обчислення за хiмічною формулою. Масова частка елемента в речовині.
Фізичні та хімічні явища. Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Фiзичні й хімічні властивості речовини.
Як вивчають хімічні сполуки і явища. Спостереження й експеримент у хімії.
Закон як форма наукових знань.
Закон збереження маси речовин. Хiмічні рівняння.
розрізняєфізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й складні речовини, атоми, молекули, йони;
складає формули бінарних сполук за валентністю;
визначаєвалентність елементів за формулами бінарних сполук;
пояснюєзміст хімічних формул, рівнянь хімічних реакцій, сутність закону збереження маси речовин;
використовує закон збереження маси речовин для складання рівнянь хімічних реакцій, перiодичну систему як довідкову;
обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в речовині;
аналізує якісний та кількісний склад простих і складних речовин;
спостерігає хімічні явища й описує спостереження, формулює висновки;
уміло поводиться з лабораторним обладнанням;
дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;
висловлює судження про багатоманітність речовин.
Розрахункові задачі:
1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою.
2. Обчислення масової частки елемента в речовині.
Демонстрації:
4—8. Хімічні реакції, що супроводжуються: виділенням газу; випаданням осаду; зміною забарвлення; появою запаху; тепловим ефектом.
 9. Зразки металів і неметалів.
10. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин.
Лабораторні досліди:
1.Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин.
2. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин.
3. Проведення хімічних реакцій.
Практичні роботи: 
2.Дослідження фізичних і хімічних явищ.
10 Тема 2. Прості речовини метали і неметали
Оксиген. Кисень, склад його молекули, фізичні властивості. Добування кисню в лабораторії. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор.
Хімічні властивості кисню: взаємодія з вугіллям, сіркою, фосфором. Реакція сполучення. Поняття про оксиди, окиснення, горіння. Умови виникнення й припинення горіння.
Поширеність та колообіг Оксигену в природі. Застосування кисню, його біологічна роль.
Ферум. Залізо. Фiзичні та хімічні властивості заліза: взаємодія з киснем, сіркою.
Поширеність Феруму в природі. Застосування заліза. Руйнування (іржавіння) заліза в природних умовах.
Учень:
називає склад молекул кисню;
наводить приклади реакцій розкладу і сполучення;
описує поширеність Оксигену і Феруму у природі;
характеризує фізичні та хiмічні властивості кисню та заліза, складає рівняння відповідних реакцій;
використовує прилад для добування кисню;
визначає наявність кисню дослідним шляхом;
пояснює суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, горіння, колообіг Оксигену;
аналізує умови процесу горіння;
обґрунтовує застосування кисню і заліза;
оцінюєроль кисню в життєдiяльності організмів, наслідки процесу іржавіння заліза, значення каталізаторів.
Демонстрації:
11. Добування кисню з калій перманганату.
12. Добування кисню з гідроген пероксиду.
13. Збирання кисню витісненням води.
14. Виявлення кисню.
15. Спалювання неметалів (фосфору, вуглецю, сірки) у повітрі та кисні.
16. Взаємодія заліза з сіркою.
17. Спалювання заліза в кисні.
Лабораторні досліди:
 4. Вивчення фізичних властивостей заліза.
Практичні роботи:
 3. Добування кисню в лабораторії та вивчення його властивостей.

 
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Хімічні лабораторії промислових і сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів. Аптека. Пожежне депо.
 
 
8-й клас
(2 год на тиждень, разом 70 год,
із них 10 год — резервний час)
 

К-ть г-н Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
2 Повторення основних питань курсу хімії 7 класу
Найважливіші поняття хімії.
Учень:
називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро;
пояснюєсутність фізичної величини кількість речовини;
встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, кількістю речовини);
обчислює  число атомів (молекул) у певній кількості речовини, молярну масу, масу і кількість речовини, об’єм газу за нормальних умов, відносну густину газу.
8 Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами
Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро.
Молярна маса. Молярний об’єм газів. Відносна густина газів. Розрахунки за хімічними формулами.
Розрахункові задачі:
1. Обчислення числа атомів (молекул) у певній кількості речовини.
2. Обчислення за хімічною формулою молярної маси, маси і кількості речовини.
3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов.
4. Обчислення відносної густини газів.
25 Тема 2. Основні класи неорганічних сполук
Оксиди, їх склад, назви.
Кислоти,їх склад, назви.
Солі (середні), їх склад, назви.
Основи, їх склад, назви.
 Фізичні та хімічні властивості оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами іншими оксидами. Класифiкація оксидів. Оксиди в природі. Використання оксидів. Фізичні та хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами та основами, солями. Класифiкація кислот. Поняття про ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами. Використання кислот.
Фізичні властивості основ. Класифікація основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Розкладання нерозчинних основ під час нагрiвання. Заходи безпеки під час роботи з лугами. Використання основ.
Поняття про амфотерні гідроксиди.
Фізичні та хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями. Поширення солей у природі та їхнє практичне значення.
Генетичні зв’язки між класами неорганічних сполук.
Загальні способи добування оксидів, кислот, основ, солей.
Значення експериментального методу в хімії.
Учень:
називає оксиди, кислоти, основи, солі за сучасною науковою українською номенклатурою, деякі індикатори;
описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук  у природі;
наводить приклади основних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, солей;
складаєформули цих сполук;
розрізняє реакції замiщення, обміну, нейтралізації, основні й кислотні оксиди, розчинні й нерозчинні основи, амфотерні гідроксиди, середні солі;
характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей;
складає відповідні рівняння реакцій;
класифікує неорганічні речовини;
встановлює генетичний зв’язок між простими і складними речовинами, класами неорганічних сполук;
обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин;
прогнозуєперебіг хімічних реакцій солей та кислот з металами, використовуючи ряд активності;
оцінює значення неорганічних сполук;
обчислює за рівняннями хiмічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції;
розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги за допомогою індикаторів;
складаєплан експерименту, проводить його, робить висновки;
розв’язує експериментальні задачі;
висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань, про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини;
дотримуєтьсязапобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.
   
Розрахункові задачі:
 5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій.
Демонстрації:
 1. Зразки оксидів.
 2. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою.
 3. Зразки кислот.
 4. Хімічні властивості кислот.
 5. Добування хлоридної кислоти і досліди з нею.
 6. Зразки основ.
 7. Хімічні властивості основ.
 8. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.
 9. Зразки солей.
10. Хімічні властивості солей.
11. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження утвореного розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин.
12. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація його лугом.
Лабораторні досліди:
 1. Дія розчинів кислот на індикатори.
 2. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.
 3. Дія розчинів лугів на індикатори.
 4. Взаємодія розчинів лугів із кислотами.
 5. Взаємодія нерозчинних основ з кислотами.
 6. Розкладання нерозчинних основ під час нагрівання.
 7. Взаємодія солей із металами.
 8. Взаємодія солей із лугами в розчині.
 9. Реакція обміну між солями в розчині.
10. Розв’язування експериментальних задач.
Практичні роботи:
1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.
2.Розв’язування експериментальних задач.
15 Тема 3. Періодичний закон і перiодична система хiмічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома
Історичні відомості про спроби класифiкації хiмічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.
Періодичний закон та періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.
Будова атома: ядро і електронна оболонка.  Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число.
Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи (стабільні та радіоактивні).
Будова електронних оболонок атомів хiмічних елементів. Поняття про радіус атома. Стан електронів у атомі. Енергетичні рівні та підрівні. Структура періодичної системи.
Взаємозв’язок між розмiщенням елементів у перiодичній системі та властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном та Оксигеном.
Характеристика хiмічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома.
Значення періодичного закону. Життя і наукова дiяльність Д. І. Менделєєва.
Учень:
формулює визначення періодичного закону;
описує структуру періодичної системи;
наводить приклади стабільних та радіоактивних нуклідів, лужних, інертних елементів, галогенів;
характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці, закону як форми вираження наукових знань про природу; стан електронів у атомах; будову атомів (№ 1—20) і розподіл електронів у них; елемент за його положенням у періодичній системі;
складає електронні та графічні електронні формули атомів;
обґрунтовуєфізичну суть періодичного закону;
пояснює закономірності періодичної системи, залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної структури атомів;
аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хiмічного елемента;
оцінюєзначення  періодичного закону;
усвідомлюєзначення та небезпеку радіонуклідів.
Демонстрації:
13. Взаємодія натрію, кальцію, магнію з водою.
14. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми).
Лабораторні досліди:
11. Дослідження характеру гідратів оксидів Натрію, Алюмінію, Сульфуру(VІ).
10 Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини
Електронна природа хiмічного зв’язку. Поняття про електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його види — полярний і неполярний. Утворення ковалентного неполярного зв’язку. Утворення ковалентного полярного зв’язку. Електронні формули молекул речовин.
Йонний зв’язок.
Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фiзичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток. Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення атома елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення атомів елементів.
Учень:
наводить прикладисполук із ковалентним та йонним хімічним зв’язком;
визначає ступені окиснення атомів елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках;
складає бінарні формули речовин за ступенями окиснення атомів елементів;
використовує поняття електронегативності при складанні хiмічних формул;
пояснює утворення йонного, ковалентного неполярного, ковалентного полярного зв’язків;
характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків;
обґрунтовує електронну природу хімічних зв’язків;
прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічної ґратки.
Демонстрації:
15. Моделі кристалічних ґраток різних типів.
16. Фізичні властивості речовин із різним типом кристалічної ґратки.

 
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.
 
9-й клас
 
(2 год на тиждень, разом 70 год,
із них 10 год — резервний час)
 
 
 

К-ть г-н Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
2 Повторення основних питань курсу хімії 8 класу
Склад і властивості основних класів неорганічних сполук.
Хімічний зв’язок і будова речовин.
Учень:
наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, суспензій, емульсій, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;
складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах;
розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони;
встановлює відмінність між електролітами й неелектролітами, сильними і слабкими електролітами;
пояснює суть процесів розчинення та електролiтичної дисоціації, вплив різних чинників на розчинення, утворення водневого зв’язку;
обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;
обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;
виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини.
15 Тема 1. Розчини
Значення розчинів у природі та житті людини. Поняття про дисперсні системи, колоїдні та істинні розчини. Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина. Вода як розчинник. Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок. Розчинність, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені розчини. Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Фізико-хiмічна суть процесу розчинення. Поняття про кристалогідрати.
Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину.
Електролітична дисоціація.
Електроліти та неелектроліти. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах.
Ступінь дисоціації. Сильні й слабкі електроліти.
 
  Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонні рівняння.  
Розрахункові задачі:
1. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині.
Демонстрації:
1. Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і концентрованої сульфатної кислоти у воді).
2. Виготовлення розчину.
3. Дослідження речовин та їх розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота).
4. Реакції обміну між розчинами електролітів.
Лабораторні досліди:
1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчині.
2. Реакції обміну в розчинах електролітів з випаданням осаду.
3.Реакції обміну в розчинах електролітів з виділенням газу.
4.Реакції обміну в розчинах електролітів з утворенням води.
Практичні роботи:
1. Приготування розчину солі з певною масовою часткою розчиненої речовини.
2. Реакції йонного обміну в розчинах електролітів.
3. Розв’язування експериментальних задач.
9 Тема 2. Хімічні реакції
Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками.
Реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.
Оборотні й необоротні реакції.
Окисно-відновні реакції, їхнє значення. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники. Складання рівнянь найпростіших окисно-відновних реакцій, добір коефiцієнтів.
Тепловий ефект реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.
Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників.
Учень:
наводить приклади основних типів хімічних реакцій;
розрізняє реакції сполучення, замiщення, обміну, розкладу; окисно-відновні реакції та реакції без змiни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції;
складає рівняння нескладних окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння;
характеризує процеси окиснення та відновлення;
класифікуєреакції за різними ознаками;
робить висновкипро вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій;
оцінює значення реакцій різних типів.
Демонстрації:
5. Залежність швидкості реакції металів (цинк, магній, залiзо) з хлоридною кислотою від природи металу та концентрації кислоти.
6. Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції.
Лабораторні досліди:
5. Вплив площі поверхні контакту реагентів, концентрації й температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.
30 Тема 3. Найважливіші органічні сполуки
Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук.
Особливості будови атома Карбону в основному і збудженому станах. Утворення ковалентних зв’язків між атомами Карбону. Структурні формули органічних речовин.
Метан. Молекулярна, електронна і структурна формули метану, поширення у природі. Гомологи метану. Молекулярні та структурні формули, назви. Моделі молекул. Значення моделювання в хімії.
Фізичні властивості гомологів метану.
Етилен і ацетилен. Молекулярні, електронні та структурні формули, фiзичні властивості.
Учень:
називає елементи-органогени, найважливіші органічні сполуки, перші 10 членів гомологічного ряду метану, загальну формулу цього ряду, функціональні гідроксильну, карбоксильну та аміногрупи;
наводить приклади застосування органічних сполук;
описує загальну схему виробництва цукру;
складає молекулярні, електронні та структурні формули метану та його гомологів, етилену, ацетилену, молекулярні та структурні формули метанолу, етанолу, гліцерину, оцтової та амінооцтової кислот, тристеарину, молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози;
 
  Хімічні властивості вуглеводнів: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, замiщення, приєднання водню і галогенів.
Відношення об’ємів газів у хімічних реакціях.
Застосування вуглеводнів.
Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.
Метанол, етанол, гліцерин, їхні молекулярні, електронні та структурні формули, фізичні властивості. Функціональна гідроксильна група. Хімічні властивості: повне окиснення, взаємодія з натрієм. Застосування метанолу, етанолу, глiцерину. Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм людини.
Оцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональна карбоксильна група. Хімічні властивості: електролiтична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями, спиртами. Застосування оцтової кислоти. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти.
Жири. Склад жирів, їх утворення. Гідроліз та гідрування жирів. Жири у природі. Біологічна роль жирів.
Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза.
Молекулярні формули, поширення в природі. Полiмерна будова крохмалю й целюлози. Реакції їх гідролізу. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль. Загальна схема виробництва цукру.
Амінооцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональні амiно- та карбоксильна групи. Амфотерні властивості, утворення пептидів.
Білки: склад і будова. Гідроліз, денатурація, кольорові реакції білків. Біологічна роль амінокислот і білків.
Нуклеїнові кислоти: склад і будова (у загальному вигляді). Біологічна роль нуклеїнових кислот.
 Природні й синтетичні органічні сполуки. Значення продуктів органічної хімії.
збираємоделі молекул вуглеводнів;
характеризує склад, структуру, фізичні та хiмічні властивості метану, етилену, ацетилену, етанолу, гліцерину, оцтової та амінооцтової кислот, жирів, вуглеводів, білків, первинну, вторинну, третинну й четвертинну структуру білків, моделювання як метод хімічної науки;
ілюструє властивості речовин рівняннями хімічних реакцій;
розрізняє природні й синтетичні речовини; за функціональними ознаками — насичені, ненасичені вуглеводні, спирти, карбонові й амінокислоти;
порівнює органічні й неорганічні речовини, насичені й ненасичені вуглеводні;
пояснює електронні та структурні формули органічних сполук, суть гомології;
розв’язує розрахункові задачі вивчених типів на прикладі органічних сполук;
визначає дослідним шляхомвуглеводні, гліцерин, оцтову кислоту, глюкозу, крохмаль, білки (кольорові реакції);
встановлює причиново-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та біологічними функціями і застосуванням органічних речовин;
обґрунтовує застосування органічних речовин їхнiми властивостями, роль органічних сполук у живому організмі; згубну дію алкоголю на здоров’я; вплив продуктів синтетичної хiмії на навколишнє середовище при їх неправильному використанні;
висловлює судження  щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, охороні здоров’я тощо;
дотримується правил безпечного поводження з продуктами органічної хімії.
Розрахункові задачі:
 2. Обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями.
Демонстрації:
 7. Моделі молекул вуглеводнів.
 8. Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння.
 9. Добування й горіння етилену.
10. Добування й горіння ацетилену.
11. Відношення насичених вуглеводнів до розчинів кислот, лугів, калій перманганату.
12. Відношення ненасичених вуглеводнів до розчину калій перманганату, бромної води.
13. Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів, калій перманганату.
14. Взаємодія етанолу з натрієм.
15. Взаємодія гліцерину з натрієм.
16. Зразки амінокислот.
17. Розчинення й осадження білків.
18. Денатурація білків.
Лабораторні досліди:
 6. Виготовлення моделей молекул вуглеводнів.
 7. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену.
 8. Досліди з гліцерином: розчинність у воді, взаємодія з купрум(ІІ) гідроксидом.
 9. Дія оцтової кислоти на індикатори.
10. Взаємодія оцтової кислоти з металами, лугами, солями.
11. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом.
12. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру).
13. Взаємодія крохмалю з йодом.
14. Кольорові реакції білків.
Практичні роботи:
4. Властивості оцтової кислоти.
5. Розв’язування експериментальних задач.
4 Тема 4. Узагальнення знань з хімії
Місце хімії серед наук про природу. Роль хімічних знань у пізнанні природи.
Значення хімічних процесів у природі.
Роль хімії в житті суспільства.
Учень:
називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків; найважливіші хімічні виробництва в Україні;
наводить приклади застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті;
характеризуєхімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу;
оцінює вплив хімічних сполук на довкілля;
встановлює зв’язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами;
оцінює роль хімічних знань у пізнанні природи, в суспільному виробництві та як складової загальної культури людини.
       

 
 
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Водоочисна станція. Підприємства з виробництва пластмас, гідрування жирів, цукровий завод.
 
10-й клас
(1 год на тиждень, разом 35 год,
із них 5 год — резервний час)
 

К-ть г-н Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
2 Повторення питань курсу хімії основної школи
Найважливіші класи неорганічних сполук. Перiодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома і види хімічного зв’язку.
Учень:
називає прості речовини неметалічних елементів, їхні сполуки за сучасною українською номенклатурою, алотропні видозміни Оксигену і Карбону; основні природні сполуки неметалічних елементів та їх родовища в Україні;
наводить приклади мінеральних добрив, будiвельних матеріалів;
складаєформули сполук неметалічних елементів з Гідрогеном, Оксигеном; хлоридів, сульфатів, нітратів, карбонатів, солей амонію;
описуєроботу вогнегасника;
характеризує неметалічні елементи за їх місцем у періодичній системі та будовою атома; фізичні та хiмічні властивості неметалів, карбон(ІІ) оксиду, карбон(ІV) оксиду, сульфур(ІV) оксиду, сульфур(VІ) оксиду, нітроген(ІV) оксиду, сульфатної, нітратної, карбонатної кислот; практичне значення неметалів та сполук неметалічних елементів, адсорбції;
складає рівняння реакцій, що характеризують основні хiмічні властивості неметалічних елементів та їх сполук;
14 Тема 1. Неметалічні елементи та їхні сполуки
Загальна характеристика неметалічних елементів. Неметали як прості речовини. Явище алотропії, алотропні видозміни Оксигену і Карбону. Значення озонового шару для життя організмів на Землі. Поширення неметалічних елементів у природі, застосування неметалів. Поняття про адсорбцію.
Основні фізичні та хімічні властивості неметалів.
Сполуки неметалічних елементів з Гідрогеном. Склад, фізичні властивості, добування в лабораторії аміаку і хлороводню. Взаємодія амоніаку та хлороводню з водою. Солі амонію. Якісна реакція на йони амонію та хлорид-іони.
Оксиди неметалічних елементів. Кислотний характер оксидів та гідратів оксидів неметалічних елементів.
 
  Сульфатна кислота і сульфати. Найважливіші природні сульфати, якісна реакція на сульфат-іон. Застосування сульфатної кислоти і сульфатів.
 Охорона навколишнього середовища від забруднення викидами сульфуровмісних речовин.
Нітратна кислота і нітрати, їх поширення в природі. Проблема вмісту нітратів у харчових продуктах.
Загальні відомості про мiнеральні добрива. Раціональне використання добрив та проблеми охорони природи. Роль хімії у розв’язуванні продовольчої проблеми.
Карбонатна кислота. Солі карбонатної кислоти, їх поширення в природі та застосування. Принцип дії вогнегасника. Якісна реакція на карбонат-іон.
Будівельні матеріали: скло, цемент, бетон, їх використання.
Колообіг Оксигену, Нітрогену, Карбону в природі.
пояснюєколообіг Оксигену, Карбону, Нітрогену, біологічне значення цих елементів; суть парникового ефекту, адсорбції, алотропії, причини кислотних дощів;
порівнюєвзаємодію амоніаку і хлороводню з водою;
обґрунтовує застосування сполук неметалічних елементів їхніми властивостями; роль хімічних добрив як джерела мінерального живлення рослин;
експериментально визначає кислоти, вуглекислий газ,хлорид-, сульфат-, карбонат-, нітрат-, амоній-іони;
оцінює значення виробництва та раціонального використання добрив для  розв’язування продовольчої проблеми; вплив нітратів та чадного газу на здоров’я;
висловлює судження про вплив сполук Карбону, Сульфуру та Нітрогену на навколишнє середовище, роль озонового шару в атмосфері;
робить висновок про зумовленість властивостей неметалічних елементів та їхніх сполук будовою атомів, важливість охорони довкілля від забруднення продуктами та відходами хімічних виробництв;
дотримуєтьсяправил безпечного поводження з неметалами та сполуками неметалічних елементів, техніки безпеки під час виконання хімічних дослідів.
Демонстрації:
1. Якісна реакція на хлорид-іон.
2. Добування амоніаку і розчинення його у воді (“фонтан”), випробування розчину фенолфталеїном.
3. Утворення амоній хлориду з амоніаку і хлороводню.
4. Якісна реакція на йон амонію.
5. Спалювання сірки і доведення кислотного характеру утвореного оксиду.
6. Виділення теплоти під час розчинення у воді концентрованої сульфатної кислоти.
7. Водовідбірні властивості концентрованої сульфатної кислоти (дія на цукор і папір).
8. Якісна реакція на сульфат-іон.
9. Добування вуглекислого газу та його перетворення на кальцій карбонат і кальцій гідрогенкарбонат.
Лабораторні досліди:
1. Ознайомлення зі зразками простих речовин неметалів.
2. Виявлення хлорид-іонів у розчині.
3. Виявлення йонів амонію в розчині.
4. Ознайомлення зі зразками природних сполук Сульфуру.
5. Виявлення сульфат-іонів у розчині.
6. Ознайомлення зі зразками нітратів та солей амонію.
7. Ознайомлення зі зразками азотних, фосфорних, калійних добрив.
8. Дослідження властивостей карбонатів.
Практичні роботи:
1. Добування вуглекислого газу. Взаємоперетворення карбонатів і гідрогенкарбонатів.
14 Тема 2. Металічні елементи та їхні сполуки
Загальна характеристика металічних елементів за їх положенням у періодичній системі та будовою атомів. Метали як прості речовини. Металічний зв’язок, металічні кристалічні ґратки. Загальні фізичні властивості металів.
Поширеність металічних елементів та їхніх сполук у природі.
Учень:
називаєсполуки металічних елементів за сучасною українською номенклатурою, основні металічні руди, їх родовища та металургійні виробництва в Україні;
наводить приклади сплавів алюмінію та заліза;
складає формули оксидів, гідроксидів, солей Натрію, Калію, Кальцію, Магнію, Алюмінію, Феруму;
  Загальні хімічні властивості металів.
Корозія металів, захист від корозії.
Лужні, лужноземельні елементи та Магній. Фізичні та хімічні властивості простих речовин, основний характер їх оксидів та гідроксидів, біологічна роль елементів.
Поняття про твердість води (постійну, тимчасову) і методи її усунення (зменшення).
Алюміній як хімічний елемент і проста речовина. Фізичні та хімічні властивості алюмінію. Амфотерні властивості алюміній оксиду і алюміній гідроксиду.
Ферум як представник металічних елементів побічних підгруп. Фізичні та хiмічні властивості заліза, сполуки Феруму(ІІ) і Феруму(ІІІ).
Металічні руди. Загальні методи добування металів. Метали і сплави в сучасній техніці. Застосування алюмінію, заліза та їх сплавів. Розвиток металургійних виробництв в Україні.
Охорона навколишнього середовища під час виробництва і використання металів.
описуєпоширеннятазагальні методи добування металів, явище корозії;
характеризує металічні елементи за їх місцем у періодичній системі та будовою атома; фізичні та хімічні властивості лужних, лужноземельних металів, магнію, алюмiнію, заліза;
складає рівняння відповідних реакцій;
пояснює утворення металічного зв’язку;
обґрунтовує причини твердості води та способи її усунення; застосування металів і сплавів; роль калійних добрив; необхідність запобігання корозії металів, охорони середовища у металургійному виробництві;
оцінює значення металургії в суспільному господарстві України;
висловлює судження про біологічну роль металічних елементів, у тому числі радіоактивних — Стронцію та Цезію, значення твердості води у промисловості та побуті, наслідки корозії металів;
робить висновок про зумовленість властивостей металів будовою їх атомів;
дотримується правил техніки безпеки під час виконання хімічних дослідів.
Демонстрації:
10. Моделі кристалічних ґраток металів.
11. Взаємодія натрію і кальцію з водою.
12. Взаємодія кальцій оксиду з водою.
13. Усунення твердості води.
14. Зразки сполук Феруму(ІІ) і Феруму(ІІІ).
15. Взаємодія заліза з розчинами хлоридної, сульфатної та нітратної кислот різної концентрації.
16. Наслідки корозії металів та засобами захисту металів від корозії.
Лабораторні досліди:
 9. Ознайомлення зі зразками металів.
10. Ознайомлення зі зразками сполук Натрію і Калію.
11. Ознайомлення зі зразками сполук Кальцію, Магнію.
12. Усунення накипу з поверхні побутових приладів.
13. Добування алюміній гідроксиду і доведення його амфотерності.
14. Добування ферум(II) гідроксиду та ферум(III) гідроксиду реакцією обміну.
15. Ознайомлення зі зразками сплавів металів.
Практичні роботи:
 2. Розв’язування експериментальних задач.

 
Орієнтовні об’єкти екскурсій.Лабораторія аналітичної хімії. Завод з виробництва мінеральних добрив. Магазин (склад) мінеральних добрив. Заводи з виробництва будівельних матеріалів, скла. Виробництво чавуну і сталі. Гірничо-збагачувальний комбінат.
 
 
11-й клас
(1 год на тиждень, разом 35 год,
із них 5 год — резервний час)
 
 

К-ть г-н Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої
підготовки учнів
30 Органічні сполуки
Теорія як вища форма наукових знань.
Теорія хімічної будови органічних сполук О. М. Бутлерова.
Явище ізомерії. Структурна ізомерія, номенклатура насичених вуглеводнів.
Багатоманітність органічних сполук, їх класифікація.
Органічні речовини в живій природі. Рівні структурної організації органічних речовин.
Природні джерела органічних речовин. Природний і супутній нафтовий гази, їх склад, використання.
Нафта. Склад, властивості нафти.  Продукти перегонки нафти, їх застосування. Детонаційна стійкість бензину.
Кам’яне вугілля, продукти його  переробки.
Основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки.
Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини.
Учень:
наводить прикладиорганічних сполук різних класів;
називає ізомери парафiнів за міжнародною номенклатурою;
складає їхні молекулярні та структурні формули;
наводить приклади синтезів органічних сполук на основі вуглеводневої сировини;
описує склад і властивості нафти, природного газу, кам’яного вугілля, процес та продукти перегонки нафти і переробки кам’яного вугілля;
формулює основне положення теорії хімічної будови;
характеризуєзначення органічних речовин для розв’язування сировинної проблеми людства; значення рівнів організації органічних речовин у живій природі; природну вуглеводневу сировину як джерело добування органічних сполук; органічні сполуки як компоненти їжі; детонаційну стійкість бензину;
класифікує органічні сполуки за будовою карбонового ланцюга, видами  карбон-карбонових зв’язків, функціональними групами, рівнями структурної організації;
  Органічні речовини як основа сучасних матеріалів. Пластмаси, синтетичні каучуки, гума, штучні й синтетичні волокна.
Органічні сполуки і здоров’я людини. Жири, білки, вуглеводи, вітаміни як компоненти їжі, їхня роль в організмі. Харчові добавки, Е-числа. Поняття про синтетичні лікарські препарати (на прикладі аспірину). Шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопаління на організм людини.
Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Мило, його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Органічні розчинники, їх застосування. Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті.
встановлюєпричиново-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням органічних речовин;
порівнює природні, штучні й синтетичні волокна, пластмаси, мило і синтетичні мийні засоби;
пояснює значення теорії хімічної будови, причини багатоманітності органічних речовин;
аналізує хімічний склад харчових продуктів, синтетичних волокон, пластмас, робить висновок щодо їх придатності для використання;
обґрунтовує біологічну роль органічних сполук; значення органічної хімії у створенні нових матеріалів, охороні здоров’я, побуті;
оцінює  вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини, продуктів побутової хімії на навколишнє середовище;
висловлює судження про згубну діюалкоголю, наркотичних речовин,тютюнопаління на здоров’я, роль теорії в системі наукових знань, значення синтетичних методів добування органічних речовин;
    дотримуєтьсяправил безпечного поводження з  синтетичними мийними засобами, розчинниками, іншими побутовими хімікатами.
Демонстрації:
 1. Моделі молекул вуглеводнів.
 2. Модель нафтоперегінної установки.
 3. Виявлення властивостей пластмас: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів, окисників.
 4. Витягування ниток зі смоли капрону чи лавсану.
 5. Відношення волокон різних видів до розчинів кислот і лугів.
 6. Денатурація білка під дією етанолу, фенолу.
 7. Адсорбція нікотину силікагелем.
 8. Зразки побутових хімікатів.
 9. Зразки синтетичних мийних засобів.
10. Зразки органічних розчинників.
11. Розчинність олійної фарби у воді та гасі.
Лабораторні досліди:
 1. Виготовлення моделей молекул парафінів.
 2. Ознайомлення зі зразками нафтопродуктів.
 3. Ознайомлення зі зразками продуктів коксування вугілля та різних видів палива.
 4. Ознайомлення зі зразками пластмас.
 5. Ознайомлення зі зразками каучуків.
 6. Ознайомлення зі зразками натуральних, штучних і синтетичних волокон.
 7. Ознайомлення зі змістом етикеток до харчових продуктів.
 8. Ознайомлення зі змістом інструкцій до товарів побутової хімії.
 9. Порівняння властивостей мила і синтетичних мийних засобів.
Практичні роботи:
 Видалення забруднень із поверхні тканини.

 
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Підприємства з переробки кам’яного вугілля, природного газу, нафти, виробництва лікарських препаратів, штучних і синтетичних волокон, мила, синтетичних мийних засобів, побутових хімікатів.
 
 
За бажанням користувачів програми у зверстаному вигляді та в брошурах можна придбати у видавництві “Перун”, яке має дозвіл на видрук програм 12-річної школи (2—12 класи). Вони зверстані таким чином, що можуть слугувати календарним планом.
 
Замовляйте й отримуйте програми за собівартістю у видавництві “Перун”:
м. Київ, вул. Львівська, 25 (у буд. Гімназії східних мов).
Тел. (044) 424-05-57
м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 105/А
Тел. (04497) 5-4-697

 
Книга-поштою та відділ реалізації:
08200, Київська обл., м. Ірпінь,
Тел. Факс (04497) 6-00-54, 5-46-97, 6-02-02
Наша поштова адреса: 03055 — Київ, а/с 242. Бусел В. Т.
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

.