Зв'язок
+ 1
0

Із усієї сукупності знань, що їх людина набуває під час шкільного навчання, у щоденному житті їй чи не найбільше будуть потрібні правові. Адже обізнаність  у системі законоустрою та правопорядку, що існують у державі, повноправними громадянами якої стануть невдовзі наші юні читачі, допоможе їм розумно скористатись своїми правами, правильно визначити свої обов’язки, застереже від хибних вчинків і злочинних діянь. Але лише за умови, що правова освіта підростаючого покоління буде органічно поєднана з правовим вихованням, виступатиме як його складова.
Правове виховання– це діяльність, спрямована на формування правосвідомості і правової культури та на розвиток соціально-правової активності особистості.
Коли мова йде про правове виховання в бібліотеці для дітей, то завдання правового виховання полягають у тому, щоб:
n       допомогти дітям набути елементарних знань про найважливіші закони нашої держави. Реалізується це завдання через допомогу у засвоєнні відповідних курсів шкільної програми, підтримку самоосвітнього читання;
n       показати в доступній для конкретної вікової групи формі практику застосування законів;
n       сприяти виробленню у дітей почуття власної гідності й відповідальності за свої вчинки, поваги до закону та його вимог;
n       підтримувати формування у дітей внутрішніх бар’єрів щодо  порушення закону і моральних норм, тобто формування правосвідомості – сукупності правових поглядів, які відбивають власну оцінку дитиною права, існуючого суспільного й державного ладу, а також відповідності своїх дій та вчинків нормам права.
Правове виховання в бібліотеці для дітей нерозривно пов’язане з моральним вихованням, із формуванням усього комплексу позитивних рис особистості. Найважливіші вимоги суспільного співбуття закріплені законом і порушення їх завжди аморальне. А десять найважливіших моральних правил, загальновизнаних у християнському світі й зафіксованих Біблією, отримали назву “Закону Божого”. І саме через правила етичні діти сприймають норми юридичні.
Ситуація в сьогоднішньому українському суспільстві, яка характеризується зростанням підліткової злочинності, бездоглядності дітей, поширення в підлітковому середовищі шкідливих звичок, що не лише згубно позначаються на здоров’ї дітей, але часто стають причиною скоєння ними протиправних вчинків, злочинів, – така складна, тривожна ситуація вимагає від бібліотек особливої уваги до правового виховання юних читачів, зокрема і превентивного, тобто дій щодо упередження деструктивної поведінки дітей та підлітків, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, хибного способу життя взагалі.
У контексті бібліотечної діяльності превентивне виховання означає також і сприяння розвиткові позитивних якостей особистості, стимулювання до здорового способу життя через залучення дітей до активного читання – і не лише літератури правової тематики, до участі в різноманітних творчих акціях бібліотеки; і інформаційну підтримку правовиховноїдіяльності вчителів, батьків, правоохоронних органів, зорієнтованої на протидію втягуванню дітей та підлітків у негативні ситуації, в аморальне оточення.
В кінцевому підсумку, від рівня правового виховання школярів у прямій залежності знаходиться підвищення юридичної культури громадян, задекларована в Україні побудова правової держави.
До шкільної програми включено зараз декілька курсів, що дають дітям, відповідно до їх вікового та освітнього рівня, ази правових знань. Це  окремі теми “Ознайомлення з навколишнім світом” у молодших класах, “Охорони життя і здоров’я” – для учнів середнього шкільного віку і, звичайно, спеціальний курс “Основи правознавства”, що вивчається дев’ятикласниками.
Важко переоцінити роль бібліотеки у закріпленні, розширенні й поглибленні здобутих на цих уроках знань, перетворення їх в особисті переконання дітей, в основу їх правосвідомості. Дитяча книгозбірня покликана не лише допомогти дітям в опануванні правничих та пов’язаних з правовими питаннями дисциплін, а й збирати та надавати максимально повну і об’єктивну інформацію про кримінальну обстановку в своєму мікрорайоні, місті, селі в аспектах, що стосуються безпеки та поведінки дітей.
Правовиховна діяльність бібліотеки, що обслуговує дітей, повинна базуватись на диференційованому підході, комплексності  популяризації правової літератури та різноманітності її форм, виваженому поєднанні індивідуальної роботи, наочної популяризації книг та ідей і творчих акцій правової тематики, а також передбачає обов’язкову координацію з іншими зацікавленими установами, закладами, громадськими організаціями, перш за все – правоохоронними.
Добирати літературу і форми роботи з нею слід із врахуванням інтересів читачів різних вікових груп, кожна з яких має свої мотиви звернення до книги правової тематики, свої вимоги до репертуару видань, пропонованого бібліотеками.
Виокремлюючи тематичні комплекси, найбільш важливі в популяризації правових знань та правничої літератури, зосередимось на таких:
·                               Становлення української державності. Конституція України. Структура державної влади. Державна символіка. Основоположні державно-правові акти.
·                               Права людини.  Декларація про права людини. Конвенція ООН про права дитини. Права людини в Конституції України. Права людини в традиціях українського народу.
·                               Громадянське суспільство і правова держава. Громадянські і політичні права та особисті свободи. Організації, що забезпечують реалізацію прав людини в Україні та на міжнародному рівні;
·                               Поняття про цивільне, трудове, сімейне, карне та іншігалузі права;
·                               Правила безпечної поведінки дітей, спрямовані на запобігання вчиненню іншими людьми дій, що порушують права дітей.
Як окремі напрямки правовиховної діяльності бібліотек слід назвати
-                                 роботу з так званими “важкими” підлітками, дітьми із “груп ризику” (девіантних);
-                                 контакти та співпрацю з батьками юних читачів;
-                                 інформаційне обслуговування дорослих, причетних до правового виховання дітей.
Коли ж і з чого починає дитяча бібліотека правовиховну роботу? Які форми рекомендації літератури доречно при цьому використовувати?
 
Правове вихованнянаймолодших читачів має яскраво виражений попереджувальний характер і спрямоване на те, щоб сформувати у них елементарні знання про нашу державу та її символи – прапор, герб, гімн; про основні права та обов’язки громадян України; про права дитини; про те, як можна і не можна чинити –  тобто  мова йде про навички спілкування, засвоєння норм міжособистісних взаємин.
Для учнів 1-4 класів рекомендуються уроки в бібліотечній “Школі прав людини”, програма якої включає ознайомлення з основними положеннями Конвенції про права дитини через участь у вікторинах, конкурсах, іграх – “Правова відгадайка”, “Правовий букварик”, “Я малюю свої права”, “Кожна дитина має право…” (Лічилка про права), “Зводимо Замок Закону” (гра-“конструктор”).
Доречно буде використати сценарій пізнавальної гри “Діти мають право…” та настільної гри “Мандрівка по удаву” – опубліковані у збірці серії “У ваш банк ідей” (Херсон, 2000).
Для маленьких читачів радимо оформити в бібліотеці книжкову виставку “Букварик чемності” (або “Абетка доброго спілкування”) із розділами:
“Мудрі поради феї Доброради”
“…Давайте жити дружно!”
“Прочитайте, лицарі”
“Прочитайте, панночки”
Правила та норми поведінки можна закріпити у грі-подорожі “Гостини у містечку Ввічливості”, під час якої діти мандруватимуть вулицею Привітань, бульваром Мрії, провулком Чемності вийдуть на берег моря Доброти, але потраплять і в тупик Грубості та на пустир Байдужості.
Дієвими можуть бути уроки гарної поведінки “Поспішаймо творити добро”, “Озирнись на свій вчинок”, “Ввічливість на кожен день”, “Про чемність і гречність”, театр мініатюр “Добринка й Помагайлик у школі та вдома”.
В організації роботи з малюками слід опиратись на позитивний вплив сім’ї, налагоджувати контакти з батьками та залучати їх до участі в родинних святах, конкурсах, днях родинного спілкування тощо. Більш детальний виклад цих та деяких інших аспектів правовиховної роботи з молодшими школярами ви знайдете у методичних порадах “Право для малюків”, підготовлених ОБД у 1997 р.
З метою розкриття фонду правової та суміжної тематики, коментуючих матеріалів обов’язково використовуються наочні форми популяризації книги. Для молодших школярів це будуть тематичні полички, книжкові виставки “Аз і буки правової науки”, “Хто я в цьому світі”, “Я – дитина, я – людина”, “Азбука громадянина”, “Вчимо закони змалку”; виставка-вікторина “Правовий ключик”; виставка-інтерв’ю “Права людини – твої права”; виставка-кросворд “Перехрестя Мудрого Закону”; виставка-протест “Не порушуйте наші права!” (поради щодо її організації вміщено в додатку №3).
Важливим правоосвітнім завданням бібліотеки є допомога дошкільнятам та маленьким школярикам у вивченні правил дорожнього руху. Особливої уваги потребують першокласники, тому що вони тільки починають звикати до самостійної орієнтації на вулиці. Предметом діалогу з молодшими читачами повинні стати книги, з яких діти дізнаються про світлофор, дорожні знаки, про вулицю та її складові частини, про правило правої сторони, безпечну поведінку пішохода на вулиці, перехресті, про правила їзди на велосипеді. Можна організувати книжкові виставки: виставку-кросворд “Пішоходу-початківцю”, виставку-вікторину “Правила ДАІ – правила твої”, тест-виставки “Крокуй обережно!”, “Червоний, жовтий, зелений”. Якщо виставка у вашій бібліотеці – постійнодіюча, важливо змінювати ілюстрації, тексти, предметні елементи оформлення, щоб у дітей зберігався стійкий інтерес до експозиції.
Варто запропонувати дітям взяти участь у конкурсі на кращий малюнок або плакат, який назвати “Вернісаж спостережливого пішохода”. На конкурс можуть подати свої роботи не лише любителі малювання, а й діти, що мають літературні здібності: їхні віршики, оповідання будуть розташовані поруч з малюнками. Із подібних витворів дитячої фантазії в бібліотеці можна оформити також альбом “Зелений вогник” або стенд “Бережись автомобіля”. Якщо відібрати не лише ті малюнки та твори, що відображають правильну поведінку на вулиці, а і порушення правил, то за ними можна влаштувати ще один конкурс – на звання “пішохода-відмінника”. Діти – його учасники – отримають завдання вибрати ті малюнки, на яких персонажі порушують правила, і пояснити, “що не так і як треба”, посилаючись на підібрані бібліотекарем тексти.
Мета цієї роботи – не стільки в тому, щоб юні читачі просто добре запам’ятали правила дорожнього руху, скільки у виробленні навичок швидко орієнтуватись у різноманітних ситуаціях на вулиці і керуватись вивченими правилами у повсякденному житті. Тому доцільно використовувати тут активні, ігрові форми роботи. Це можуть бути вікторини “Як поводитись у місті”, “Увага – вулиця!”, “Екзаменує Світлофор Моргайко” (або:”Тести світлофора Моргайка”), рольові ігри: “Школа світлофорних наук”, “Вуличний театр” (“Театр на дорозі”), у яких діти виконують ролі пішоходів, автомобілів, світлофора, регулювальника тощо.
Використовуючи матеріали конкурсу, що його проводила редакція газети “Светофор”, можна провести тест-лото “Безпечна дорога до школи”. У ході гри діти отримають картки із запитаннями та кількома варіантами відповідей, один із яких – правильний – діти позначать зеленим кольором, а решту – неправильні – червоним. Ведучими гри можуть стати газетні персонажі – Світлофорик, Гоша та Ойка.
На ці заходи бажано запрошувати  працівників ДАІ, медиків, які розкажуть дітям про нещасні випадки, що трапляються з їх однолітками на вулицях і застережуть від участі в подібних “пригодах”.
 
З метою роз’яснення ідейного змісту та юридичної ваги державних символів України для читачів середнього шкільного  віку в бібліотеках можна проводити літературні ранки, вікторини “Державні символи України: історія та легенди”, “Що знаєш ти про прапор наш і герб?”, ”Символи моєї держави”, “Блакить і золото у прапорі злились” (або: “Наш прапор – небо голубе над золотим пшеничним полем”), “Звучить урочисто мелодія гімну: не вмерла, жива Україна моя!”.
Цікавими будуть бібліотечні уроки права “Історія державних символів України”. “Шануймось, юні громадяни України!”.
Про українські закони та про тих, хто їх створює і хто стоїть на сторожі їх виконання, оберігає громадський порядок, бібліотекар може розповісти читачам-5-7-класникам під часлітературних ранків, “круглих столів”, екскурсій до органів державної влади та правопорядку. Їх темами можуть стати: “Народження Закону”, “Закони моєї Батьківщини”, “Юнь осягає закони”, “Вартові спокою”, “Щит і меч Закону”, “У юристи я б пішов…”, “Мову закону вивчати і знати”, “Закон. Право. Обов’язок” та інші. Для розкриття цих тем слід широко використовувати не лише книги, а – в першу чергу – публікації в періодичних виданнях.
Діти середнього та старшого шкільного віку потребують з точки зору розвитку правосвідомості особливої уваги. Знання законів орієнтує підлітка в тому, що дозволено, а що заборонено, застерігає від помилок і непродуманихпротиправних вчинків. Багато підліткових злочинів, можливо, й не було б скоєно, якби діти заздалегідь знали достатньо про наслідки своїх дій.
Але щоб перетворити знання дітей у фактор правослухняної поведінки, необхідні великі зусилля, - у першу чергу батьків та педагогів, але не в останню – і бібліотекаря, який використовує такий потужний виховний засіб, яким є книга. А щоб досягти мети у правовиховній роботі з підлітками, потрібні послідовність, системність, наполегливість, зваженість. Ці вимоги простіше забезпечити, організовуючи циклові акції, наприклад: юридичний лекторій ”Підліток і закон”, факультатив правових знань або цикл уроків права “Школа громадянина”, цикли інформін “Юридичний компас”, “Правовий орієнтир”; “Юридичну прес-агенцію” тощо.
Необхідно роз’яснювати дітям зміст найважливіших законодавчих актів, зорієнтувати їх у виборі книг та публікацій, що інформують про те, які вимоги висуває закон перед неповнолітнім громадянином, які його особливі права захищає.
Читачів-учнів 8-9 класів слід поінформувати про те, що таке паспорт громадянинаУкраїни, який порядок його одержання, яку юридичну відповідальність покладає на людину цей документ, запросивши на зустріч з ними працівників паспортної служби, відповідального за цю роботу працівника сільради. Назвою такої зустрічі можуть стати слова: “Сім літер на обкладинці з гербом освячують обов’язок і право”.
Складовою правовиховної роботи бібліотек з підлітками повинна стати популяризація літератури з питань етики, пропаганда здорового способу життя, оскільки, як було вже наголошено вище, право і мораль нерозривні у вихованні читачів-дітей.
Для  учнів середнього віку рекомендуємо організувати заняття бібліотечної “Школи гречності”, до програми якої включити етичні бесіди про норми поведінки в школі і вдома, на вулиці, в гостях у друзів, у бібліотеці; коментовані читання на теми: “Моє і наше”, “Дружбою з дитинства вмійте дорожити”, “Навіщо потрібні правила для школярів”, “Людина серед людей”.
Бібліотеки мають допомогти дітям зрозуміти сутність таких понять як інтелігентність, духовність, лицарство і засвоїти означені ними норми поведінки.
Цікавим для підлітків може стати комплекс заходів “Подумай про себе”, що об’єднує бесіду “Про обов’язок і про честь” та урок моралі і права “Сумління. Порядність. Відповідальність”. До програми останнього входять бесіда бібліотекаря “Ти живеш серед людей”, літературно-музична композиція “Скажи, хто твій друг…”, виступ інспектора у справах неповнолітніх “«Хочу»та «треба»”, інсценівки “Міні-театр гарних манер”.
Бібліотеки, які обслуговують дітей, не можуть уникнути такого  завдання, як виховання морального ідеалу у дітей. Окрім читання “потрібних книжок” (художньої літератури найвищих зразків), ефективними в цьому відношенні можуть стати в роботі з 8-9-класниками дискусійні години “У пошуках істини”, “Сенс життя. В чому він?”, на яких будуть розглянуті питання:
-                                 Життя без мети. Що це? І чи так буває?
-                                 У чому, на твій погляд, сенс існування людини?
-                                 Що значить “уміти жити”?
-                                 Як ти ставишся до позиції “Живемо один раз…”?
-                                 Який зміст ти вкладаєш у вираз “Знайти себе”?
-                                 Які моральні правила можна віднести до неписаних законів людського суспільства?         та інші.
Радимо провести також комплекс заходів “Екологія душі”, в межах якого відбудуться вечір запитань та відповідей “Ступінь свободи і міра відповідальності”, урок-міркування “Чи бувають права без обов’язків?” (або “Мої права – це обов’язки інших; права інших – це мої обов’язки”). Під час цих заходів не лише їх гості – фахівці в галузі права – відповідатимуть на запитання дітей, а й навпаки – діти готують відповіді на запитання:
-                                 Чим відрізняються норми права від норм моралі?
-                                 Для чого мусимо вивчати закони?
-                                 Що призводить до злочину?
-                                 Як охороняються права неповнолітніх?
Обізнаність дітей у цих питаннях та їх здатність сформулювати власну думку, звісно ж, буде прямо залежати від попередньої підготовчої роботи бібліотекаря.
Одна з найболючіших проблем нашого суспільства – поширення не лише протиправних дій неповнолітніх, а й шкідливих (медично та соціально) звичок, залежностей. Дитяча бібліотека прагне використати свій вплив на юних читачів з метою їх профілактики, зокрема і в межах національної та обласної “Програми патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” (затверджені у 1999 р.).
Мета бібліотеки при цьому – через літературу донести до підлітків інформацію про те, які непоправні, страшні наслідки несуть із собою шкідливі звички. Результативним може стати комплекс інформаційно-просвітніх заходів “Здоров’я тіла та душі”, що включатиме книжкову виставку “Увага! Наркоманія” (або “Рабство за власним бажанням”, “Дорога в безодню”); тематичні полиці “Звинувачується зелений змій” та “Тютюн – твій ворог” (або “Викрадачі розуму”); бесіду про трагічну долю людей, що потрапили в тенета наркозалежності “Наркотики – проблема особистості, наркотики – проблема суспільства”; круглий стіл “Біля небезпечної межі”, на якому виступить лікар-нарколог із розповіддю про природу наркотиків та їх вплив на підлітковий організм; правовий бумеранг “Умій сказати «ні»”, що навчить дітей поводитись у складних ситуаціях, коли вони зустрічаються з цигаркою, алкоголем, наркотиками.
Хлопчиків середнього шкільного віку цікавить така специфічна галузь права як військове право. Для ознайомлення їх із законом про військовий обов’язок дитяча бібліотека може провести комплекс заходів “Захист Батьківщини – священний обов’язок кожного” (або “Захист рідної землі – мій обов’язок і право”, “Є така професія – Батьківщину захищати”), обов’язковою складовою якого стануть зустрічі підлітків з працівниками військкоматів, нещодавно демобілізованими юнаками, офіцерами Збройних Сил України, ветеранами війни.
Розвиваючи набуті раніше знання 5-9-класників за темою “Право для вулиць і доріг”, бібліотекар зверне увагу на докладне вивчення правил дорожнього руху для велосипедистів, водіїв. Підхід до правил з точки зору людини за кермом допоможе підліткам більш свідомо й відповідально оцінювати власну поведінку пішохода, бути вимогливішими до себе. Для цього радимо організувати виставку-вікторину “Закони вулиць та доріг”, “Запитують вогні на перехресті”. Можна організувати в дитячій бібліотеці  і  виставку “Автомобільний музей” (“Мандрівка по країні Авто”), яка допоможе дізнатись про історію виникнення автотехніки, міського транспорту і, очевидно, матиме успіх у читачів.
Доречно для дітей середнього шкільного віку організувати гру-конкурс “Поважайте світлофор”, “Юні регулювальники”, “Юні інспектори ДАІ”. Вікторини, змагання КВН, літературні ігри (“Вибрики «Антилопи-Гну»”, “Газуй і гальмуй” тощо) – це ефективні форми роботи з підлітками у пропаганді правил дорожнього руху. Питання та завдання для таких творчих акцій радимо добирати різноманітні: і ті, що нагадають, і такі, що змусять замислитись, і ті, що вимагатимуть пояснення, і розраховані на кмітливість та винахідливість.
У системі правового виховання читачів-дітей цієї вікової категорії важливо приділити увагу популяризації книг, які допоможуть зрозуміти суть роботи органів правопорядку (міліції, суду, прокуратури, адвокатури), прищеплювати  ставлення до них з повагою. Це завдання ефективно вирішується через організацію дитячою бібліотекою зустрічей  читачів із працівниками правоохоронних органів, оформлення тематичних книжкових виставок (“Тверда рука Закону”, “Щит і меч Закону”, “Охоронці порядку у книгах, на екрані і в житті”), проведення циклу інформін (“Кримінальна міліція інформує”) тощо.
Читачі дитячої бібліотеки повинні засвоїти, який зв’язок існує між моральними нормами і законом. У цьому допоможуть 5-6-класникам тест-гра “Права і ми”, 7-9-класникам – КВН “Правовий детектив” (“Детективне агентство”). Можна також запропонувати дітям гру “поле чудес” “Від проступку до злочину”, підказки для якого “заховати” на книжковій виставці з однойменною назвою.
Для читачів-учнів 5-9 класів спектр творчих акцій правовиховного спрямування в ігровій формі надзвичайно багатий.
Це можуть бути, наприклад:
üситуативні ігри “Забавки та жарти за крок від біди”, “Вчинок та його відлуння”, під час яких діти засвоюють правила безпечної, правослухняної поведінки;
üтурнір знавців закону і права або турнір юних правознавців;
üбрейн-ринг “Юні правознавці” (“Іменем закону”, “Знавці права”, “Український закон і я”);
üправовий лабіринт “Як я знаю свої права”, “Не заблукати на стежках закону”, “З допомогою Феміди й Аріадни”, “Не помились у виборі шляху” (сценарій останнього – у  додатку  № 1);
üлітературна гра-подорож “Мандрівка до країн Закону, Права і Моралі”;
üток-шоу “Зупинитись на межі”, “Заборонений плід – солодкий?”, “Дозволене і заборонене”, “ЗЛОЧИН ðКАРА. А виправдання?..”;
üрізноманітні рольові ігри, наприклад, гра-імітація “Суд над пачкою сигарет” (опублікована у збірнику “Шкільний місяцелік”, Херсон,1999) або гра “Прокурори та адвокати”.
Для проведення останньої утворюються три команди – “адвокати”, “прокурори”, “суд присяжних”. За кількістю пар “прокурор-адвокат” добираються ситуації – уривки з добре відомих усім художніх творів, у яких описані правопорушення чи злочини, вчинені літературними героями. “Секретар суду”– читець – оголошує справу до розгляду (зачитує уривок). “Прокурор”, підготувавшись, виступає зі звинувачувальною промовою, а “адвокат”, відповідно, - на захист звинуваченого літературного персонажа. “Суд присяжних” виносить вирок, аргументуючи ухвалене рішення. Загальний виграш дістається тій команді, яка здобула більше “судових перемог”, а дії команди “присяжних” оцінює та спірні питання вирішує “Верховний суд” – журі у складі: учитель, бібліотекар, гість-правник.
Рекомендуємо більш широко використовувати в правовиховній роботі з дитячою читацькою аудиторією таку специфічну форму творчих акцій, як “бібліошок”. У випуску XVIIIзбірки “Рекомендує бібліотекар-практик” (Херсон, 2000) ви знайдете сценарій “бібліошоку” “Друг ти собі чи недруг?”, розроблений і апробований в ОБД.
Обов’язковими є й наочне інформування та рекомендація літератури для читачів-підлітків. У кожній бібліотеці, що обслуговує дітей, доречною буде виставка-плакат “Є права у кожного із нас” (або “Права на будь-який випадок”) – за Конвенцією ООН про права дитини; виставка-реклама “Право на здорове життя: прочитай і знай”; виставка-пошук “Захисти себе сам” (“Зайвих знань не буває”); виставка-диспут “Чи завжди покарання “наздоганяє” злочин?”; виставка-сповідь “Відверто про потаємне” (“Хто винен і що робити?..”). Поради щодо організації книжкової виставки-застереження “Межу закону не переступи” додаються до консультації (Додаток №2).
В організації роботи з літературою правового, морально-етичного змісту бібліотека може використовувати теми: “Дім, в якому ми живем: державний устрій України”, “Закон – путівник по життю”, “Знати, розуміти, виконувати”, “Право і совість”, “Закон на сторожі життя”,”Порушити легко кордони Закону, та кара тяжка за межею чека”, “Юристом можеш ти не бути, але закони мусиш знать!”, “Бруківка закону чи манівці злочину: вибір без права на помилку”.
Для поглибленого вивчення літератури правознавчого змісту в дитячій бібліотеці може бути створений клуб за інтересами, до участі в якому бібліотекар запросить тих дітей, що мають особистісний інтерес до права, зорієнтовані на вибір майбутньої професії в галузі юриспруденції.
 
Правовиховна діяльність бібліотеки не замикається у вузькому колі популяризації спеціальних видань, розкриття специфічних тем. Становленню свідомих, правослух-няних громадян сприятиме й робота у таких напрямках, як народознавство, краєзнавство, екологічне виховання. Щодо останнього, скажімо, радимо адресувати дітям молодшого шкільного віку цикл бесід-діалогів “Охорона природи – твоє право і твій обов’язок”, еко-правову експедицію “Моє довкілля”, до переліку маршрутів якої увійдуть:
n       “У Природи є свої права” (загальне ознайомлення дітей із законодавчими актами України на захист довкілля);
n       “Заповідний – значить захищений законом”;
n       “Дзвони тривоги” (мова йтиме про порушення природоохоронного законодавства та боротьбу з ними).
Для старших дітей доречно буде організувати виставку-роздум “Природа, ми та закон” і провести тест-гру “Зберегти, збагатити, примножити”. Радимо при цьому скористатися матеріалами заочного семінару “Екологоорієнтована діяльність бібліотек” (Херсон, 2000).
Ефективним і незамінним засобом правовиховного впливу є художня література. Обговорення художніх творів у найрізноманітнішій формі, з ігровими елементами, може зробити часом значно більше, ніж інформаційно насичені повчальні  бесіди. Тут у пригоді бібліотекареві стануть і серії дитячих детективів. Загалом у колі читання підлітків твори детективного жанру незмінно посідають одне з чільних місць. Бібліотекареві варто скористатися з цього, особливо в роботі з так званими “важкими” підлітками, які вже за своїми психологічними рисами тягнуться до пригод та небезпеки.
Змагання клубів веселих і найкмітливіших “Детектив? Детектив…Детектив!” викличе безспірний інтерес у читачів дитячої бібліотеки.
Приємним сюрпризом для юних читачів стане поява улюблених детективних героїв у такому аж ніяк не “пригодницькому” на перший погляд заході, як підсумковий бібліотечний урок. Пропонуємо скористатись розробкою ОБД – опублікованим у випуску XIVзбірника “Рекомендує бібліотекар-практик” (Херсон,1998) сценарієм підсумкової гри для восьмикласників “Один день із життя Шерлока Холмса. Бібліотечний детектив”.
Не секрет, що сучасні діти в загальній масі більше дивляться, ніж читають. Але за багатьма творами з глибоким моральним змістом, книгами детективного жанру, кримінальними романами знято чимало кіно- та відеофільмів. Використовуючи це, можна провести, наприклад, час суперечки “Книга та фільм”. Юристи, яких бібліотека запросить на цю акцію, допоможуть дітям зрозуміти головне, зробити повчальні висновки з побаченого та прочитаного.
Щоб слідкувати за формуванням і розвитком інтересу до правової літератури, зокрема й під впливом докладених бібліотекарем зусиль, слід систематично на читацькому формулярі дитини робити відмітки про мотиви запиту; фіксувати відгуки про прочитане, власні спостереження, результати рекомендаційних чи дискусійних бесід; занотовувати участь та реакцію маленького читача на творчі акції бібліотеки; робити позначки про висновки, зроблені вами за підсумками проведеної індивідуальної роботи і намітки на майбутнє. Використовуйте для цього систему умовних позначок.
Наприкінці року рекомендується  проводити аналізи читання літератури правової тематики в обраній вами групі спостереження з тим, щоб висновки цього аналізу використати під час планування правоосвітньої та правовиховної роботи на рік наступний, внести при потребі корективи в свою програму індивідуальної роботи з певними читачами.
Зміст останньої, безперечно, буде різнитися в залежності від віку читачів, особистісних характеристик, читацьких прихильностей, але методика її доволі універсальна і базується на безпосередньому контакті бібліотекаря з дитиною (індивідуальні бесіди у всіх їх різновидах – рекомендаційні, про прочитане; анкетування та інтерв’ю; складання індивідуальних рекомендаційних списків і т.д.).
Одне з важливих завдань дитячої бібліотеки – виявлення і залучення до читання, до участі в своїх творчих акціях тієї категорії дітей, що їх поведінка викликає тривогу, а надто тих, хто вже потрапив у поле зору правоохоронних органів. Виявлення – у співпраці з завучем школи з виховної роботи, із шкільним бібліотекарем та класними керівниками, інспектором у справах неповнолітніх. У підсумку бібліотекар повинен мати повну інформацію про приналежність своїх читачів до “групи ризику”, зафіксовану в картотеці, списку, у формі умовних позначок на читацьких формулярах тощо.
Відомо, що такі діти, як правило, дійсно важко йдуть на контакт, до бібліотеки заходять зрідка. Тому з кожним “важким” підлітком доводиться вести кропітку індивідуальну роботу, з урахуванням його вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Слід шукати особливий підхід до такого читача, вивчати його нахили, здібності з тим, щоб, по можливості, зрозуміти таку дитину як особистість і знайти шляхи впливу на її коло інтересів, спосіб життя, спрямувати їх у позитивне русло. Підкреслимо: дуже важливо зрозуміти позитивні, творчі якості таких дітей, дати їм можливість проявитися у більш неформальному, порівняно зі школою, бібліотечному середовищі. До діапазону засобів спілкування з дітьми, віднесеними до девіантних груп, увійде й індивідуальна бесіда, й допомога в підготовці до уроків, і прийоми бібліотерапії, і залучення до творчого життя бібліотеки.
Діти та підлітки із “групи ризику” більше, ніж інші, потребують систематичного індивідуального аналізування читання, а отримані при цьому результати повинні служити не лише матеріалом для інформування класного керівника, батьків цих дітей, але перш за все – відправною точкою для подальшої роботи бібліотекаря з ними.
Саме для цих дітей можуть стати привабливими творчі акції, побудовані на творах детективного, пригодницького жанру чи на творах, герої яких долають важкі життєві випробування (“Бригантина” Олеся Гончара, “Пригоди Гекльберрі Фінна” Марка Твена, “Олівер Твіст” Чарльза Діккенса і т.д.).
Бібліотека, що обслуговує дітей, не може обійти своєю увагою і власних партнерів у правовиховній та правоосвітній роботі – вчителів та батьків юних читачів. Педагоги, очевидно, потребують з боку бібліотеки перш за все інформаційної підтримки. Виступи бібліотекаря на педрадах з оглядами літератури на допомогу правовому вихованню, інформаційна темполичка “Правознавство для вчителя” (“Закон і право для Вас, учителю”), допомога в підготовці школи до участі в щорічному (проводиться з 1997 р.) конкурсі на кращу правоосвітню та правовиховну роботу, у проведенні олімпіади з правознавства будуть цілком доречними.
У спілкуванні з батьками  юних читачів важливо перш за все вияснити, які установки мають вони самі щодо правового та морального виховання своїх синів та доньок, яку роль відводять вони в цьому процесі книзі та читанню.
Перші враження про це можна отримати, провівшианкетування батьків – безпосередньо в бібліотеці, якщо вони відвідують її разом  з дітьми, на батьківських зборах у школі або за допомогою самих дітей, які передадуть анкету батькам. Не слід включати до такої анкети понад 5 запитань. Цікаві результати і багатий матеріал для аналізу може дати паралельне анкетування дітей та їхніх батьків, коли вони відповідатимуть на ті ж самі запитання, лише сформульовані по-різному (наприклад, для дітей: “Чи подобаються тобі детективи?”, а для батьків: ”Чи полюбляє Ваш син (донька) читати детективи?”).
Бесідиз батьками юних читачів; виступи бібліотекаря перед ними з аналізом читання дітей (скажімо, на батьківських зборах у школі, - і бажано, щоб цей аналіз був спільним зі шкільною бібліотекою); спостереження за реакцією батьків на висновки та рекомендації бібліотекаря, за їхнім спілкуванням з дітьми під час відвідування бібліотеки є важливими джерелами інформації та засобами налагодження взаємної довіри і співробітництва бібліотеки й сім’ї в складному процесі формування правосвідомості дитини. Їх доповнять виступи бібліотекаря з бібліографічними оглядами для батьків, із консультаціями: “Коло читання  сучасного підлітка”, “Прочитайте разом з дітьми”,, “Що читають наші діти”, “Як впливати на читання дітей” тощо, наочна та індивідуальна рекомендація батькам літератури з питань правового і  морального виховання.
У необхідних випадках бібліотека для дітей може використовувати і такий засіб, як індивідуальне запрошення батьків до книгозбірні з метою бесіди та консультування щодо правового виховання юних читачів (йдеться перш за все про представників “групи ризику”).
Плануванняправоосвітньої та правовиховної роботи дитяча бібліотека повинна здійснювати на довгостроковій, перспективній основі, з тим, щоб читачі, підростаючи, послідовно і всебічно засвоювали систему необхідних  правових знань, переконань, навичок та етичних норм.
Бібліотекарі у формуванні правосвідомості своїх юних читачів повинні виходити з того, що подолати пануючий сьогодні в українському суспільстві правовий нігілізм можна буде лише за умови, що наступне покоління громадян, - ті, хто сьогодні складають когорту читачів дитячих бібліотек,- будуть виховані в дусі знання закону і поваги до нього.
 
 
 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

.