Зв'язок
  • VIVAT переможцям!

    VIVAT переможцям!

  • «Будь заощадливим і бережи те, що маєш!»

    «Будь заощадливим і бережи те, що маєш!»

  • Семінар-практикум для вчителів інформатики

    Семінар-практикум для вчителів інформатики

  • Семінар-практикум  вчителів французької мови

    Семінар-практикум вчителів французької мови

  • Нові досягнення юних математиків

    Нові досягнення юних математиків

VIVAT переможцям!

0987654321Вислів "To be smart!" або "Будь розумним!" насправді став девізом учнівської олімпійської збірної у 2017 році. Починаючи з 20 березня по 7 квітня проходили Всеукраїнські учнівські олімпіади. 51 учень міста Чернівці гідно захистили честь області на Всеукраїнському рівні. За попередніми результами наші учні здобули 27призових місць, що на сім більше порівняно з минулим навчальним роком. Приємно, що серед них є чотири дипломанти І ступеня. Найбільш вдалими є виступи учнів на олімпіадах з фізики та хімії - по чотири призових місця; з математики, астрономії, французької мови - по три перемоги. Відкриттям року стала учениця 8 класу Чернівецького ліцею №1- Цепілова Олександра, яка вперше взяла участь у олімпіадах Всеукраїнського рівня і здобула два призових місця - з математики та фізики. Два дипломи третього ступеня з фізики та астрономії також виборов учень Чернівецької гімназії №5 - Качур Артур. Отже, не зважаючи на обмеження у кількості учасників IV етапу через брак фінансування, учні нашого міста достойно презентують свої знання та результати тривалої роботи їх вчителів-тьюторів.

e-max.it: your social media marketing partner
Детальніше...

«Будь заощадливим і бережи те, що маєш!»

CIMG0292В ДНЗ №1 оголошено «Тиждень енергозбереження» під час цього періоду проходив конкурс дитячих робіт. Діти в своїх роботах зображували економне використання світла, води і газу.
Так, малята середньої групи разом з вихователями Пасер М. Я. та гномом-економом подорожували по різних державах світу ознайомлюючись з їх валютою. Залучивши батьків до сюжетно-рольової гри «Супермаркет» дорослі взявши на себе роль покупців, а малята були адміністраторами, менеджерами, касирами.
Діти румуномовної групи з вихователем Панфіловою В.Д. показали знання з економічного виховання у формі гри. Відвідуючи «Мінімаркет» малята грали з великим задоволенням та бажанням.
Старші дошкільники з вихователем Н.І. Зегрею продемонстрували справжніх заощаджувальників різних ресурсів. При цьому використовували багато прислів′їв, приказок, художнього слова. Великим враженням у дітей залишився екскурс - огляд філіалу ПриватБанку. Керуюча віділенням Приват Банку ознайомила з роботою і різними функціями банківських справ.
З батьками, які були присутні проведено анкетування: «Бережи, заощаджуй і цьому сам навчай інших».
Завідувач ДНЗ №1 Н.В.Бойко.
e-max.it: your social media marketing partner
Детальніше...

Семінар-практикум для вчителів інформатики

image-0-02-05-4103eb1c1f0c5a4bd8c3afbe1efe7f8da7e32b7f21af049ed72c95f20f7220bf-V
Ми позбавляємо дітей майбутнього,
якщо продовжуємо вчити сьогодні так,
як вчили цьому вчора.
Джон Дьюн
29 березня 2017 року на базі Чернівецької гімназії № 5 відбувся семінар-практикум для вчителів інформатики з проблеми: «Використання інтерактивних методів навчання на уроках інформатики».
Семінар відкрила методист ММЦ закладів освіти управління освіти Чернівецької міської ради Терлецька Інна Дмитрівна, яка обґрунтувала актуальність та перспективність вибраної проблеми. Директор школи Мінакова Тетяна Георгіївна представила навчальний заклад та кафедру вчителів інформатики.
e-max.it: your social media marketing partner
Детальніше...

Семінар-практикум вчителів французької мови

29.03.2017 р. на базі Чернівецької гімназії №3 відбувся семінар-практикум вчителів французької мови на тему "ЗНО – підвищення рівня освіти та забезпечення реалізації конституційних прав випускника на рівний доступ до якісної освіти".
DSC 0191
Лакуста А.І. ознайомила присутніх з матеріалами обласного семінару-тренінгу вчителів французької мови з питань підготовки учнів до складання ЗНО з французької мови. Про формулу успішного проходження тестування, переваги і слабкі місця тесту говорила заступник з НВР гімназії Павлюк М.І.
Шість кроків успішної здачі ЗНО запропонувала методист ММЦ Недужко Л.М. Корисним досвідом багаторічних апробацій тестових завдань ЗНО з французької мови на базі гімназії №3 поділилась Провальська Г.М.
e-max.it: your social media marketing partner
Детальніше...

Нові досягнення юних математиків

2IV Київська відкрита олімпіада з лінгвістики відбулася 11-12 березня на базі спеціалізованої школи № 52 в місті Києві. Олімпіада традиційно проходила в два тури: особистий і командний. Командний тур пройшов у суботу, 11 березня, і в ньому взяли участь 44 команди. Особистий тур відбувся у неділю, 12 березня, окремо у двох заліках: для молодших класів (6-8 класи) і для старших (9-11 класи).

e-max.it: your social media marketing partner
Детальніше...
Previous
Наступна
0
- 1

Ведучий: Неопалимі сторінки історії… Криваві роки громадянської війни 1918-1920 роки, коли зійшлися у жорстокій боротьбі різні ідеології та переконання.

Ведучий: Юрій Іванович Яновський хоч і не був учасником громадянської війни, але вона владно ввійшла в життя і серце письменника. Саме тут, в краю його дитинства, "лютували шаблі", і юнак був свідком того, як "влада змінювалася майже щодня".

Юрій Яновський ніколи не втікав від людських кривд. Він завжди воював з ними в міру своїх сил, вірив у щастя розкутого народного генія, в мужність людини, яка самовіддано трудиться, а коли треба, б'ється до загину.

(інсценізація уривку з роману)

Ведучий: Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і брати Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, Кривавий 1919 рік. Загоном Добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій, купу кінного козацтва головного отамана Семена Петлюри вів Половець Оверко. Степові пірати зчепилися бортами, і їх кружив задумливий шторм степу. Був серпень нечуваного тембру. "Сюди веди!" І підводили високих степовиків, і летіли їхні голови, як кавуни.

Висвистували шаблі, хряскотіли кістки, і до Оверка підвели брата Андрія.

Оверко: "Ахфіцер? Тю-тю, та це ти брате?". Що тобі оце згадується? - Одеса чи Очаків?

Андрій: А згадується мені батько Половці і його старі слова: "тому роду не буде переводу, в котрому браття минують згоду"

Проклинаю тебе, брате, моїм серцем, проклинаю іменем брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину…

Оверко: Та рубайте його, козацтво!

Ведучий: О, дев'ятнадцятий - рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, затятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев'ятнадсятий рік!

Ведучий: Пройшли роки кривавого лихоліття громадянської війни…

Ведучий 2 : 1932-1933 роки - роки нечуваного злочину - голодомору.

Ведучий: Болем, горем, слізьми писаний роман Уласа Самчука про голодомор 1932-1933 рр.

Посвята роману: "Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-33 р". Зло може тривати довго. Але добро неминуче переможе. Такий закон життя. Це утверджує своїм романом "Марія", Улас Самчук. Всеперемагаюча сила добра живе в душах героїв і передається тим, хто виживе в цьому страшному голодоморі.

Щоб людина залишилася людиною, їй потрібні любов і віра. Вони дають силу. Настрій роману - оптимістичний. Пророче звучить останнє звертання головного героя твору Гната до голодних, напівмертвих людей.

Читець: "Слово моє для мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Запам'ятайте, ви, сини і дочки великої землі..

Запам'ятайте, принижені, затямте витравлюванні голодом, мором!... Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений самого себе!... Кажу Вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день Страшного суду, ніж Вам, що відреклися й плюнули на матір свою!.."

(звучить пісня Т.Петриненка, "Господи, помилуй нас…" )

Ведучий: Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932-33 р. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п'ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Тож пам'ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

Читець:

Не звільниться пам'ять, відмірює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині, не храми -
скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли.
Придивляюсь: "Вкраїна, двадцяте століття"
І не рік, а криваве клеймо "Тридцять три"

Ведучий: Йшли роки…

(звучить мелодія "Утомленные солнцем")

Догоряв світанок в обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав звуки улюбленої мелодії…

Випускники 1941року відзначали останні шкільне свято і не знали що через декілька хвилин, рівно о четвертій ранку, 22 червня, закружляє їх у танку війна. Яка триватиме 1418 днів і ночей.

З перших днів війни був на фронті український письменник Олесь Терентійович Гончар…

Сторінки щоденника написаного ним на фронті, пізніше стали відомим романом "Прапороносці".

Ведучий 2: Роман О. Гончара "Прапороносці" опоетизував не тільки одну з численних рот нашої армії, не тільки підносив на п'єдістал Брянського і Варонцова, Хаєцького і Ясногорську, а був піснею про "Все фронтове братство воїнів - прапороносців, піснею про подвиг народу".

Ведучий 3: Письменник знайомить читача з багатьма людьми, такими не схожими між собою звичками, інтересами, уподобаннями і водночас такими близькими, рідними у своїй любові до вітчизни, у своєму прагненні допомогти іншим людям, до кінця знищити фашистську чуму.

Солдати й офіцери, політ працівники й санітари - вони міцно згуртувалися у велику дружну сім'ю, ім'я якій - рота мінометників гвардійського Стрілецького полку.

(Сцена з роману "Прапороносці". Юрій Брянський, Євген Черниш - їдять з одного казанка, Сагайда підійшов до них, достаючи з-за халяви свою алюмінієву складану ложку )

Юрій Брянський: - … І найвища, по-моєму, краса, - це краса вірності…

І хай би довелось мені ще бути на фронті 20, 30 років…

Бути ще 7 раз пораненим…

Посивіти, постаріти, а я все залишався б їй вірним.

Сагайда: - Знову краса вірності! Ти віриш у казку, Юрко! Затявся отак на одному і віриш, а коли розібратися, то ти вже забув, яка вона й була насправді - Шура Ясногорська .

Подумати: третій рік ні листа, ні фотографії.

Юрій Брянський: - Так, третій рік… Шура училась зі мною на фізматі, три роки ми з нею сиділи поруч. Ми вже так знали один одного,

що навіть думки одне одного вгадували безпомилково. І ми знали, що так буде все життя… Через місяць після початку війни мене вже поранило. Я лікувався в госпіталі і Шура мені тоді писала. Пам'ятаю її останні слова: "Коли тебе не буде, Юрасю, я ні з ким не зможу… до самої смерті буду сама".

Сагайда: - І ти віриш?

Юрій Брянський: Вірю. Вірю, бо знаю, що це не може бути інакше. Звичайно, вона може зустріти красивішого за мене, розумнішого… Але я глибоко переконаний, що … серця, саме такого серця не зустріне. Я відчуваю себе завжди багатим і сильним. От чому я й говорю, що найвища краса - це краса вірності. Люди, які розмінюють свої почуття направо й наліво, по-моєму, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями.

Сагайда: Все це ти вимріяв собі по окопах друже. Грані, гармонія сердець… Бачив я, чим кінчалися ці гармонії.

Юрій Брянський: Ти маєш на увазі себе?

Сагайда: Хоч би і себе… А інші? А сам ти зараз хіба той, що був? Ти й сам не помічаєш, що любиш уже не так її, Шуру Ясногорську, як своє студентське минуле, свою молодь. Хай чудову, але все-таки-казку!

Юрій Брянський: - Хай навіть так. Хай навіть казка. Але ця казка світитиме мені все життя.

Євген Черниш: - отже, виходить, ти ідеаліст?

Юрій Брянський: В цьому - можливо.

Сагайда: А якщо і вона тебе ще кохає, то теж уявного, теж казку.

Адже ти теж став тепер не такий, яким вона тебе знала до війни і яким самим й кохала. Прапор свого кохання тримав високо, але… що не кажи, Юрію, а ти теж загрубів на фронті, осолдафонився…

Юрій Брянський: Можливо, Володько, ти й маєш рацію. (замислившись).

Може, в серці нема тої вразливості, тої ніжності, що була… Багато що зійшло з кров'ю, згоріло в серці за ці роки… А може, і не згоріло? Може, випалене вогнем, воно тільки загартувалось та стало від того ще міцнішим?

Євген Черниш:Я певен, що якби матері побачили якими стають їхні сини на війні, вони не впізнали б нас… Вони й не уявляють собі, що тут робиться з людиною, яку складну, яку страшну еволюцію встигає вона пройти. Повністю цього не збагнути нікому, хто сам не був тут… Щоб це збагнути, це треба - пережити.

(Євген лежав, спершись на руки, перед багаттям і дивився в огонь)

Сагайда: Згоріло… випалилось, Випалене серце, га?

Євген Черниш: Але заради якої мети? (задумливо) Заради такої, що краще неї…. не може бути в людині нічого…

Юрій Брянський: (у глибокій задумі дивився на багаття)

Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, - все, навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї… краси вірності, той не жив по -справжньому!

(Звучить мелодія "Прощание славянки")

Ведучий: Павло Григорович Тичина!

З першого дня Великої Вітчизняної війни Павло Тичина всі свої сили, весь талант віддав справі перемоги над ворогом.

Творами, написаними у роки війни (1941-1945рр) поет виховував у людей ненависть до ворогів. Заклинаючи до знищення "Злодюг злодійських". П.Тичина висловлював найбільшу віру у могутність і нездоланність нашого народу, малював світанок перемоги, картини вільного життя, що прийде після перемоги над знавіснілим ворогом.

Одним з найперших творів Великої Вітчизняної війни є твір "Я утверждаюсь", де поет устами народу висловлює глибоку впевненість над ворогом.

(Звучить поезія П.Тичини "Я утверждаюсь") (Звучить мелодія "День Победы")

e-max.it: your social media marketing partner