0
- 1

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. 

Коли українські війська  відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

 Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

 Втрати бiльшовицьких військ під Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.



8 фактів про битву:

1. 29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва відбувся бій між 5-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ма київськими студентами,

2. Бій тривав 5 годин. Він став символом боротьби за свободу і незалежність українського народу. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крут, намагаючись протистояти просуванню до Києва окупаційної армії Муравйова, незалежність України.

3.Â Ціною свого життя юні героїÂ зупинили наступ ворога на два дні.

4. Зі спогадів очевидців дізнаємося, що Григорій Пипський, зі Старосамбірщини, перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», решта студентів підтримали спів.

5. Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року, було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могиліÂ у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва. Виступаючи на церемонії поховання, голова Центральної Ради (1917-1918) Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

6. В радянські часи полеглих у Крутах кваліфікували як зрадників. На місці загибелі героїв розбили парк. Пізніше, після другої світової війни, тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенніÂ Києва.

7. Вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х роках, коли Народний Рух України встановив на місці загибелі студентів дерев'яний хрест.

8. Офіційно День пам'яті Героїв Крут почали відзначати з 2007 року, згідно з указом Президента «Про вшанування пам'яті Героїв Крут». На місцях їх останнього бою та поховання встановлено пам'ятні знаки.



Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
e-max.it: your social media marketing partner